ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ТА ЗРАЗКИ

Це був експеримент, певна спроба, яка досягла успіху. Цей напрям у Львівському вищому професійному художньому училищі існує й досі. На теренах тодішнього Радянського Союзу це була унікальна професія і навчатись приїжджали учні з усіх республік.
Серед технік, які використовувались в 90-х рр., були класичний вітраж на свинцевій основі, клеєний вітраж, холодна обробка скла, розпис скла силікатними фарбами.
З працевлаштуванням у випускників проблем не було, вони залучались до реставраційних робіт, виконання творів декоративного мистецтва, послуг для населення.
Особливої уваги заслуговує тісна співпраця з тоді існуючими підприємствами: склозавод «Райдуга», Львівський скло дзеркальний завод, Львівська кераміко-скульптурна фабрика, Львівський керамічний завод, Бережанський склозавод, Пісочанський склозавод. Учні працювали над створенням і декоруванням виробів.
В майстернях навчального закладу був створений експериментальний цех по розпису скляної продукції, який надалі переформувався у цех малої склопластики.
Із 2000-х рр. в навчальному закладі відбуваються продуктивні зміни, пов’язані з приходом нового директора – Катерини Криворучко. Відбувається поповнення викладацького складу колишніми випускниками училища, а відтак відділу скла Львівської академії мистецтв: Бікетов В. О., Ковальский Т. А., Литвинюк О. А., Журило О. Я. та інші. Був реалізований чіткий курс на стандарти деяких професій у Західній Європі і адаптація їх на базі навчального закладу.
Тоді ж була розпочата робота по соціально-трудовій реабілітації та інтеграції у суспільство людей з обмеженими можливостями. Щороку у навчальний заклад приходять учні, які не чують, здобувати професію вітражника. Учнівські роботи постійно експонуються на різноманітних мистецьких виставках, зокрема в Українському Домі в м.Києві та музеях м. Львова.
У 2004 р. командою викладачів і методистів, серед яких були Криворучко К. В., Погребняк О. С. і Дуфанець О. О., був розроблений перший державний стандарт для вітражника. Протягом декількох років Держстандарт апробовувався на базі нашого і інших навчальних закладів України. В 2014 році він був удосконалений і доповнений.
Львів здавна славився своїми зразками вітражного мистецтва, проте більшість вітражів була виконана і маркована у майстернях Західної Європи: Краківський заклад вітражів і мозаїк Желенського, фірмою «Тірольський вітраж» тощо. Ці відомі підприємства були лише виконавцями, що виготовляли вітражі за авторськими картонами знаних художників. Особливе місце заслуговує Петро Холодний-старший, вітражі якого для Успенської церкви у Львові – унікальна сторінка в історії українського вітражництва. Його вітражі – це приклад трансформації західно-європейського мистецтва на українському ґрунті, яке набуло неповторних національних рис.
Немає даних про існування навчальних закладів по підготовці вітражників – виконавців на території сучасної України.
Тому у 1979 році групою ентузіастів було організовано першу навчальну групу вітражників на базі будівельного училища №12. Майстром виробничого навчання у них був Юрій Павельчук, який разом зі своїм одногрупником з кафедри скла ЛДІПДМ Олександром Личком, заснували вітражний напрям в училищі.
Основою для навчання груп учнів був навчальний план і програма для підготовки кваліфікованих робітників у середніх і професійно-технічних училищах, які були видані у Москві у 1977 р. Термін навчання учнів складав 3 роки. Входження викладання професійних дисциплін вітражника в коло професій училища виявилось складним. Однак захоплюючий магнетизм скла сприяв розширенню творчого діапазону колективу ентузіастів по створенню в україні школи скла, яка стала з'єднуючою ланкою між Вищою школою та сферою виробництва.
Завдання нашого навчального закладу – це виростити нове покоління майстрів-вітражників, які б продовжили традиції Львівської вітражної школи, та поширити набутий досвід підготовки спеціалістів на теренах України.
Меню