За вікном – перші дні грудня 2022 р., війна, дуже складний для нас усіх час, який, водночас, дає нам шанс проявити людські якості та показує по факту, хто є хто…

07.12.2022 р. у ДНЗ «Львівське вище професійне художнє училище» мали нагоду у цьому переконатись, отримавши газету з Великої Британії від журналіста Кріса Йорка, доброго друга України, зі статтею «Weaving a Nation Together» («Сплітаємо націю разом») (фото).

Читаючі ці рядки можуть подумати про те, що нам поталанило, бо волею долі опинились у певному місці, у певний час. Та ні!… За цими кількома абзацами в газеті – праця училища, допомога волонтерам впродовж 8-ми років війни, починаючи з осені 2014 р.

Ця стаття – не є випадковою для ДНЗ «Львівське ВПХУ», це результат роботи всього закладу, педагогічного і учнівського колективів, які ось так щоденно «тихою, невтомною працею», як заповідав А. Шептицький, наближають Перемогу, виховуючи молоде покоління українців не тільки словом, але і прикладом, особистим прикладом!

Але все по порядку… Пригадалось, як восени, у вересні 2014 р., учні ДНЗ «Львівське ВПХУ» вперше провідали поранених бійців у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, висловивши їм слова Подяки, та подарували кілька творчих робіт і солодощі. А згодом подарували шпиталю картину «Захисник України» (фото). Ось так його, Захисника України, бачила автор, 16 річна учениця А. Войтюк. А таки правда про те, що найкращим є те свято, коли ти зробив щось добре. Яка чудова традиція – відсвяткувати Різдво доброю справою.Учні подаврували шпиталю багато картин (кілька десятків), які радують око бійців і медиків. Цікавою є крайня робота учениці К. Чорної. Це полотно розміром 170 см×130см (фото) «Анатомія людини» розташоване в ординаторській. Робота виконана на замовлення лікарів реабілітаційного відділення. Малювала Катерина в шпиталі, старалась, бо відчувала відповідальність. А як емоційно вона розповідала про зустріч з Іваном Гайдою, начальником шпиталю, який при неймовірній зайнятості знайшов – таки час і прийшов подивитись на творіння юної художниці та висловив їй теплі слова подяки. Подяку отримало також і училище (фото).

А ще була подяка від Волонтерської кухні «Hand Made по-львівськи для Армії руками волонтерів» не тільки за допомогу у приготуванні сухих продуктових наборів для воїнів, але і за надані учнями творчі роботи, які були виставлені на фестивалі «Розмай» в Італії (фото), а кошти від реалізації яких були спрямовані на допомогу ЗСУ. А ще була перемога, ІІ-ге місце у Всеукраїнському конкурсі «Наближаємо перемогу разом», а ще подяки від ЗСУ та Волонтерського центру при церкві Вознесіння Господнього, де учні в’яжуть впродовж років разом з волонтерами маскувальні сітки, де і зустрілись ввечері з англійським журналістом Крісом Йорком. Він, будучи на фронті, почув від бійців про Волонтерський центр, який допомагає їм маскувальною сіткою, медикаментами, продуктами… Відтак приїхав за наданою йому адресою подивитись на український тил, бо фронт він вже бачив.

Сказати те, що Кріс був вражений – це сказати мало… Розмовляв з волонтерами, а звернувшись до учнів, висловив думку про те, що вони, напевно, в’яжуть сітку тому, що їм так порадили наставники (журналіст – він є завжди журналіст). А у відповідь почув про родича однієї учениці, односельчан іншої, які зараз на фронті, а ми тут їм допомагаємо, підтримуємо, бо це те, що можемо зробити для нашої армії… Виходячи з центру, Кріс Йорк роздумував вголос про те, що він в цей вечір побачив український тил – жінок і молодь, які тримають фронт, ні!, сплітають націю разом!

І ось стаття в газеті, прочитавши яку, англійці переказували кошти, купували ліки, турнікети, мобільні батареї … і надсилали декілька разів до центру (фото), бо щиро вірили в те, що таким чином допомагають рятувати життя бійців.

Напевно, Кріс залишив часточку свого серця в Україні, бо відчув всіма фібрами своєї душі те, що ми хочемо, аби наш прапор був Символом Закону, а наша істинна віра в те, що коли говорять правду, – це шанс для розвитку, а свобода – це наша релігія… Осмислював, усвідомлював та почав писати ще одну статтю про українців, їх стійкий, незламний характер, Силу Духу, а підбираючи матеріал, хотів зрозуміти, питав звідки ми черпаємо сили, наснагу, впевненість та віру у те, що Переможемо (Текст – Любов Сокіл. Більше за покликанням).