Немає нічого простішого і водночас важчого, щоб розписати яйце!

Традиція, яку український народ плекає з давніх-давен, яка передається, як щось сокровенне, з покоління в покоління. Звичай фарбування та розписування яєць, поруч з випічкою великоднього хліба, став для українців чимось водночас і таємничим, і навпаки – виплеском назовні найпозитивніших передсвяткових емоцій та почуттів, проявом національної ідентичності та власного ставлення до підтримки українських традицій.

Педагоги Львівського вищого професійного художнього училища щорічно дбають про відродження, дотримання, надання нового життя українським традиціям писанкарства, створення Великоднього настрою та святкової атмосфери для своїх вихованців, та й часто, для їх сімей. Кожного року передвеликодній місяць швидко минає у приготуваннях до найбільшого християнського свята. Викладачі та майстри виробничого навчання художнього відділення, нерідко й інші працівники навчального закладу, проводять майстер-класи, різного роду навчальні заняття та позаурочні заходи присвячені писанкарству, беруть участь у місцевих та національних фестивалях з писанкарства, організовують тематичні тижні та виставки писанок.

Цього року, в часи війни та постійного відчуття, що «не на часі», ми все ж залишаємося вірними нашим переконанням, нашій національній самосвідомості і впевненості, що саме ми оберігаємо нашу українську душу та є творцями майбутнього нашої держави!

Гуртожиток Львівського вищого професійного художнього училища став сьогодні тимчасовою домівкою для людей, які змушені були залишити свої міста та села шукаючи прихистку у безпечних регіонах.

Маленькі мешканці місцини відкриті до спілкування та пізнання нового. Діти прагнуть якнайбільше дізнатися, навчитися, попрактикуватися у розмовах рідною українською мовою, створенні різного роду традиційних українських поробок, виплеснути все наболіле та щирі дитячі бажання у творах образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

Радість очікування великодніх майстер-класів відчувалася у колективі маленьких чомучок ще задовго до їх планового проведення.

Педагоги училища дбають про те, щоб діти, у сім’ях яких часто-густо не дотримувалися збереження українських традицій та не практикували спілкування українською мовою, все ж зрозуміли, що те, що наше, національне, рідне, те, що живе всередині нас, буде з нами завжди.  А найголовніше, що мистецтво писанкарства зокрема – насправді прекрасне, змістовне, яке несе у собі код нації, закладену ідентичність та душу українського народу.

Учасники занять, що проводяться щоденно у гуртожитку, неодноразово говорили з наставниками про українські символи, традиції України та Галичини зокрема, малювали мрію, весну, птахів…; ліпили, вчили, співали…, – і ще багато всього.

Перед Великоднем мали можливість познайомитися з традиціями Вербної неділі та спробувати себе у писанкарстві. Виготовлення паперових писанок та оздоблення їх традиційними візерунками стало підготовкою (Марія Тимків, Ольга Зеліско, Оксана Рудковська, Іванна Дем’янчук) до безпосереднього написання оберегів нашого народу – писанок (Олена Погребняк, Оксана Дуфанець, Анна Павлик).

Майстерність педагогів училища у створенні святкової атмосфери, вміння зацікавити створенням писанки та передати дітям знання особливостей виконання традиційних українських писанок – поза обговоренням. Легко занурити яйце у барвник чи написати лінію чи крапку воском, але важко зробити це осмислено: коли кожен знак та колір проходить через душу. Саме вкладати душу, відчувати свою приналежність до давнього, славного, сміливого та доблесного народу України, мріяти та уявляти, розуміти своє значення для майбутнього нашої держави, збереження та примноження українських традицій, і це висловити у своїй єдиній та неповторній писанці – це справжнє мистецтво писанкарства.

Сподіваємося, що кожен хто потрапляє у наш колектив, середовище нашого навчального закладу, до наших талановитих наставників мимоволі нестиме наші бачення та переконання у світ.

Христос Воскрес! Воскресне Україна!